уособлення — я, с. 1) Дія за знач. уособити. 2) чого.Про того (те), хто (що) найповніше, найдосконаліше втілює в собі якісь властивості, якості і т. ін. 3) літ. Художній засіб – зображення тварин або предметів, явищ природи як живих істот, наділених людськими … Український тлумачний словник
уособлення — (надання чому н. конкретного вираження, реального образу, матеріяльної форми), персоніфікація, антропоморфізм, прозопея … Словник синонімів української мови
уособлення — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
дракон — (грец. зіркий) Міфічна змієподібна тварина з крилами і хвостом. Символізував єднання землі й неба, уособлення стихій землі і повітря. Його монументальні скульптурні і живописні зображення мали місце в Ассірії, Індії, Китаї, Японії та інших… … Архітектура і монументальне мистецтво
адіті — невідм., ж. У давньоіндійській міфології – мати богів і всього, що живе на Землі; уособлення жіночого начала … Український тлумачний словник
антропоморфізм — у, ч. 1) Уподібнення будь чого до людини або перенесення властивих людині фізичних і психічних ознак на тварин, явища природи, предмети; уособлення. 2) У багатьох релігіях – уявлення бога в образі людини … Український тлумачний словник
апата — и, ж. У грецькій міфології – дочка ночі, уособлення облуди … Український тлумачний словник
галатея — ї, ж. У давньогрецькій міфології: а) морська німфа, уособлення спокійного моря; б) вирізьблена Пігмаліоном статуя, що нібито ожила й стала його коханою … Український тлумачний словник
геб — а, ч., міф. В давньоєгипетському пантеоні богів – уособлення Землі та рослинності … Український тлумачний словник
гекатонхейри — ів, мн., міф. Сторукі п ятдесятиголові велетні, уособлення підземних сил … Український тлумачний словник
гекуба — и, ж., книжн. Уособлення безмежної скорботи та відчаю … Український тлумачний словник
